Історія побратимства
Вінниці та Кельце.
Місто Кельце стало побратимом Вінниці у 1959 році. Тоді
"родичів" усіх міст назначало партійне керівництво. Тепер усі
визнають, що досить вдало - Келецьке воєводство подібне за природними умовами
до Вінницької області. Але ряд збігів можна продовжити. Так, неподалік Кельце є
своя Вінниця. Це село на 100 дворів, староста там жінка. Знаменита ця Вінниця
поромною переправою, але скоро там розпочнуть будувати найсучасніший міст у
Польщі, кошти вже виділені. Взнавши про своє побратимство, міста чи не першим
ділом обмінялися... ресторанами і вулицями.
20 років тому у Вінниці по вулиці Келецькій відкрили ресторан
"Кельце". Усе було урочисто, польська сторона привезла із собою
кухарів, артистів - понад 200 чоловік. Згодом Вінниця у відповідь відкривала у
Кельце по вулиці Вінницькій ресторан "Вінниця", теж зі своїми
кухарями й артистами. Кажуть, ресторан і сьогодні популярний, знаходиться у
центрі міста. Так було за часів керування областю Дідиком, про які з сумом
згадує сьогодні громадський координатор українсько-польської співпраці Ян
Глінчевський.
- Кельце майже 50 років
місто-побратим, але правдою є, що великих ефектів від цієї дружби сьогодні
немає. Про це згадують тільки на День міста, але дедалі
проблематичніше, коли йдеться про конкретні справи. Свого часу я перевозив
багато вінницьких керівників до Кельце, ще з часів перебудови. Тоді були сяючі
перспективи: Польща запрошувала скористатися своїм досвідом зробленої реформи.
Однак усе застопорилося. На моїй пам'яті за останні 18 років разів п'ять
зв'язки з Кельце переривалися повністю, бо полякам просто набридло і вони
переключилися на інше місто - Дніпродзержинск. - Чому?
- Не хотілося називати прізвищ керівників міста, але факт
- починаючи з часів Дворкіса зв'язки перервалися. Зокрема, фінансові, адже
більшість вінницьких делегацій побували у Польщі, яка все оплачувала. Вплинула
і нестабільна ситуація в Україні, перш за все політична. Здавалося б, після
помаранчевої революції всі ходили з оранжевими стрічками і ніхто так щиро не
вітав Україну в Європі, як це робила Польща. Однак згодом у їхній пресі
з'явилися і матеріали про "гниючу помаранчу". Та, попри велике
розчарування, внаслідок революції між Україною і Польщею розвинулося стосунки
саме на Вінниччині. Ще генеральний консул Польщі, який недавно пішов на пенсію,
Сильвестр Шостак, відзначав, що Вінницька область і місто зробили найбільший
вклад у дружбу між країнам, аніж уся Україна в цілому...
Мені вдалося добитися запрошення, щоб Келецьке воєводство
прийняло на кількамісячний стаж 200 наших молодих урядовців. Утім, закінчилося
нічим, бо цих молодих урядовців не змогли знайти, а якщо знаходили, то
виявилося, що вони не знають жодної іноземної мови. Зате вважали, що їх повинні
там обслуговувати перекладачі... Невідкрите консульство За спостереженнями Яна
Францовича, на всеукраїнському рівні дружба з Польщею пригасла з прем'єрством
Януковича. Навіть про офіційні делегації, які приїжджали на Вінниччину,
практично ніде не згадували, "буцімто влада не насмілювалася стати на
чийсь бік". За ці роки Вінниця втратила не лише побратима, а й шанс
відкрити у місті польське консульство. Цього разу ініціативу перехопив Луцьк.
Від того "столиця" Волині почала отримувати прибутки: люди приїздять
сюди за візами.
- Польща офіційно погодилася відкрити
консульство й у Вінниці, яке б обслуговувало Вінницьку, Хмельницьку,
Чернівецьку та Житомирську області, - посвячує в історію питання Ян Глінчевський.
- І гроші поляки знайшли б, якби на
відкриття меморіальної таблички про Пілсудського запросили прем'єр-міністра і
президента з польської сторони, які б на місці переконалися, що тут є всі
умови, тоді справа зрушила, як кажуть поляки, "з копита". Скажу більше: ще коли Домбровський був мером,
було вирішене питання про будову польської школи, фінансувати мала Польща - 2,2
млн доларів. Виділили прекрасне місце - парк Грохольських. Але знову певні сили
опротестували, мовляв, нам польська школа не потрібна. Польщі не "вшистко
єдно" Тож, зваживши всі ці обставини, Ян Глінчевський вважає, що не варто
сподіватися на начальство, і самим вінничанам слід по-новому
"подружити" Польщу з Україною.
- Як на мене, в України немає кращого адвоката і
просувника в Європу, як Польща. Чому вона це робить? Це ідея ще маршала Речі
Посполитої Юзефа Пілсудського, яку тепер повторюють усі кому не лінь і в
Польщі, і в Україні: "Без вільної України не буде незалежної Польщі".
До речі, цю знамениту фразу Пілсудський сказав у Вінниці п'ятого травня 1920
року, коли Петлюра вів із маршалом переговори про співпрацю України та Польщі.
Я вже б'юся більше ніж 10 років, щоб це зафіксувати на меморіальній дошці у
будинку, де жив Юзеф Пілсудський, - над Бугом, на Кумбарах, де сьогодні знаходиться
дитяча поліклініка. Міська рада ухвалила рішення, що таку табличку почепити,
але певні сили перешкоджають цьому, до того ж на цьому будинку висить інша
табличка - про Козицького, польського єврея, який робив іншу революцію.
А Кельце теж має свою історію із
Пілсудським - він там уперше організував польські легіони, відтворив польську
армію. - Я не втрачаю оптимізму, що Польща допоможе Україні приєднатися до
Європи, де була 300 років. Їй не "вшистко єдно", - переконаний
Ян Глінчевський.
Віктор Козак, в. о. міського голови у 2005 р.:
- Коли я очолював місто, Вінниця продовжувала підтримувати
контакти із Кельце, налагоджені ще з радянських часів. А у мене ще
збереглися особисті контакти з туристичною фірмою «Супутник», які теж ми
використовували. Взагалі, міська влада виступала у ролі посередника між
бізнесменами, нашими та їхніми. Тоді Польща якраз готувалася до вступу в
Євросоюз, їхні підприємці охоче налагоджували стосунки з вінницькими: тут було
дешевше, а наші, у свою чергу, переймали у поляків нові технології
виробництва. Взагалі, термін «міста-побратими» - це лише лозунг. Треба
працювати, а не ходити по кабінетах губернатора чи мера, щоб пустив інвестора
на вінницький ринок. І тут справа не в Кельце: необхідно створити єдині правила
для цього, щоб міг зайти як внутрішній інвестор, так і зовнішній. Ми намагалися
це зробити, але не вдалося. А коли сьогодні влада хвалиться, що «створила»
умови для такого-то інвестора, то, значить, їх спеціально створюють під когось.
Це аж ніяк не продовження контактів між містами-побратимами. Юрій Іванов,
міський голова Вінниці у 1985-1990 рр.: - У період мого керування стосунки із
Кельце я б назвав сталими. Сформовані раніше, вони носили галузевий
характер - комунальники із комунальниками, лікарі із лікарями. Водночас,
постійно підтримували контакт з керівництвом міста, до речі, я досі дружу
із тодішнім міським головою Кельце.
То був час горбачовської "відлиги", Михайло Сергійович
на зустрічі із Маргарет Тетчер наголосив на пошуки контактів із
англійськими містами для налагодження міжнародних стосунків із містами СРСР. І
після того, у 87-му році, вперше у Вінниці приїхала делегація із Пітерборо,
тоді ще не йшлося про побратимство - міський голова і троє його колег
приїхали у Вінницю "у розвідку", результатом якої став
візит-відповідь вінничан. У квітні 88-го року наша делегація, яку я
очолював, поїхала в Пітерборо - підписувати угоду про побратимство. Це
був перший вихід на країни не із соцтабору. Пам'ятаю, як 94-му році я возив 12
молодих вінницьких бізнесменів на навчання у Пітерборо, сьогодні це відомі у
Вінниці люди, у їх числі був і Олександр Домбровський.
Оксана ПУСТОВІТ
У далекому 1958 році
була підписана угода про співпрацю між Вінницькою областю (Україна) і Келецьким
воєводством (Польща). Пройшло майже 50 років, змінився політичний устрій обох
країн, а дружба між нашими регіонами залишилась незмінною. Не декларативна, не
приурочена до чергових свят, а постійна, плідна і взаємовигідна...
Символічно,
що датою урочистого підписання наступної угоди на 50-річне співробітництво (до
2058 року) між Вінниччиною і тепер вже Сьвєнтокшиським воєводством стало 24
серпня - День незалежності України.
Що корисного і цікавого
передбачає цей документ? Насамперед, підготовку українсько-польських проектів
щодо розвитку підприємництва, інвестицій і екології; взаємні економічні місії і
виставки виробів; створення міжнародного автобусного сполучення
Кельце-Львів-Вінниця. Вигоду обіцяють принести міцні партнерські зв’язки між
містами і селами Вінниччини і Сьвєнтокшиського воєводства та спільні проекти
щодо розвитку місцевого самоврядування.
Цікавими повинні стати
уїк-енд польської та української культури в Брюсселі, спортивні
«міні-чемпіонати-2008», поїздки та обмін досвідом між вищими та середніми
навчальними закладами, співпраця музеїв та виставкових центрів, тижні культури
у Вінниці і Кельце, туризм, обмін інформацією тощо.
Більш конкретно угода
буде деталізована до кінця березня 2008 року. Весь наступний рік у
Сьвєнтокшиському воєводстві і у Вінницькій області оголошений Роком українсько-польської
дружби.
