Барбара розповіла, що найпопулярнішим атрибутом Різдвяних свят є, безумовно, ялинка. Її можна бачити і в будинках, і в різних установах, і на вулицях. Це деревце прикрашають не тільки католики, але й представники інших християнських віросповідань.
Цікавою була розповідь Барбари про початок Різдвяних свят, які починаються врочистою вечерею 24 грудня. Настає Святвечір, тобто Віґілія. Це час очікування. Дуже гарною польською традицією є залишити місце за столом. Сьогодні таку традицію пояснюють, що залишене місце, то для мандрівника. А взагалі – це час проникнення світів. Колись порожнє місце залишали душам померлих, які приходять в цей вечір і сідають з нами за столом. У деяких регіонах Польщі, особливо на сході, ще в кінці ХІХ століття рештки зі стола не прибирали, а залишали для духів. Також на сході Польщі традиційною святвечірньою стравою є кутя, з якої колись починали вечеряти. Тепер прийнято, що страв має бути 12 (від кількості місяців у році або числа апостолів). Колись кількість страв була непарною. Найголовнішою на святвечірньому столі була риба.
Барбара розповіла, що у Польщі прийнято ділитися оплатком.Це тоненький шар випеченого прісного тіста. Проте кожна святвечірня страва є символом. Святвечірня ніч – це час очікування.
З великим захопленням учні слухали розповідь живою польською мовою. Вони ставили питання. Учнів цікавило, які традиції святкування і першого, і другого дня Різдва збереглися до нашого часу?
Пані Барбара Бурська повідомила, що перший день свят проводили, передусім, з родиною. Досі збереглися різні обряди другого дня Різдва, у день Святого Щепана. У Польщі, як і у нас, досі зберігся звичай колядування. Колись він був більш популярним: були колядники і вертепники. Другі – важливі постаті, вони ходили від села до села з різдвяними виставами та ляльковим вертепом. У Польщі, в селах і містах ще й досі ходять з колядкою і доброю новиною.
Не оминула пані Барбара у своїй розповіді і постать Святого Миколая, яка тепер уже стала символом культури. Святий Миколай з’явився у Польщі після Другої світової війни. Колись відзначали день цього незвичайного патрона й любителя дітей шостого грудня. У польській народній традиції він з’являвся в єпископських шатах.
Після офіційної зустрічі учні заспівали колядки на польській мові, привітали вчителя з Польщі з Днем Ангела та Різдвом Христовим. Поділилися оплатком.
Хотілося б, щоб ця прекрасна традиція, прижилася в нашому місті, де проживає багаточисельна польська діаспора. Школа надіється на співпрацю.
